Для душі

Що за диво — осіння палітра!
Сум і радість в пейзажі звучить.
Онде квітка остання розквітла,
Павутинка в повітрі летить.
Листя золотом щирим палає
Під промінням осіннім палким.
Вітерець між гілками зітхає,
Зачарований дивом таким.
Ну, а небо — безмежне і синє
Заворожує серце умить.
Подих вітру — і листя осіннє
Все летить, все летить і летить…

Надія Красоткіна


Зимова тиша
А Земля, мов казка, чарівна і біла,
В інії дерева, скрізь сніжок лежить.
Де весною річка ніжно голубіла,
Там сьогодні біла стежечка біжить.

Всюди тихо-тихо, спокій. Мріє тиша.
І такий чарівний, дивовижний світ.
Гілка не шелесне, вітерець не дише.
Лише червоніють снігурі між віт.






Пишу листи на акварелях осені
І з вітром відпускаю у політ.
Стара верба над берегами босими
Пряде клубок печалі журавлів.
Ще пам’ять не цілована морозом,

Ще джерело в прадавній хащі б’є.
По парасолі крапельками Морзе
Далекий Хтось привіт передає.
Наталка ПОЗНЯК


Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!

Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
Ліна КОСТЕНКО





Звучала музыка и таяла душа, А чувства были смазаны, как краски, Мелодия плыла хрустально, не спеша, Цветочным вальсом из забытой сказки. Волшебной музыки чудесный эликсир, Проник своим звучаньем прямо в сердце, Прекрасной музыкою сотканный эфир Душе дал ощущения, как в детстве.


Стояла я і слухала весну, 
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

(Леся Українка)


Сніг падав безшелесно й рівно, 
Туманно танули вогні, 
І дальній дзвін стояв так дивно 
В незрозумілій тишині. 

Ми вдвох ішли й не говорили, 
Ти вся засніжена була, 
Сніжинки грали і зоріли 
Над смутком тихого чола. 

І люди млисто пропливали, 
Щезали й гасли, як у сні, — 
І ми ішли й мети не знали 
В вечірній сніжній тишині.
Максим Рильський








Теплої осені  вам друзі!!!!!!!!!


Ліна Костенко

Про мрії

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має.


Мелодія літа



Знов починається весна!... 
 Знов починаються дива... 
 То серед двору із-під снігу 
 Раптово визирне трава, 
 То раптом лагідні веснянки 
 Засіють щоки та носи, 
 Чи розщебечуться —
 Ще зранку! — 
Птахи на різні голоси! 

Оркестр Поля Моріа - Love story       Композитор Франсіс Ле 


Серед безлічі думок,
 В океані суму й щастя, 
Через терни до зірок, 
Дивна стежка простяглася. 

Хтось її мина зумисно,
 Хтось на неї й не ступа,
 Комусь іти було вже пізно,
 На півдорозі хтось зверта. 

Але боятися не треба, 
Твій шлях підкажуть почуття, 
Й душа злітатиме до неба, 
Бо назад немає вороття. 

Про цю стежину чули всі, 
Вона - не зрада, не провалля. 
Хай знає кожен в майбутті, 
Що ім'я її - КОХАННЯ!!! 





Немає коментарів:

Опублікувати коментар