Для душі

Що за диво — осіння палітра!

Сум і радість в пейзажі звучить.

Онде квітка остання розквітла,

Павутинка в повітрі летить.

Листя золотом щирим палає

Під промінням осіннім палким.

Вітерець між гілками зітхає,

Зачарований дивом таким.

Ну, а небо — безмежне і синє

Заворожує серце умить.

Подих вітру — і листя осіннє

Все летить, все летить і летить…

Надія Красоткіна

Зимова тиша

А Земля, мов казка, чарівна і біла,

В інії дерева, скрізь сніжок лежить.

Де весною річка ніжно голубіла,

Там сьогодні біла стежечка біжить.

Всюди тихо-тихо, спокій. Мріє тиша.

І такий чарівний, дивовижний світ.

Гілка не шелесне, вітерець не дише.

Лише червоніють снігурі між віт.

Пишу листи на акварелях осені

І з вітром відпускаю у політ.

Стара верба над берегами босими

Пряде клубок печалі журавлів.

Ще пам’ять не цілована морозом,

Ще джерело в прадавній хащі б’є.

По парасолі крапельками Морзе

Далекий Хтось привіт передає.

Наталка ПОЗНЯК

Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: – Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим.

А листя просить: – Дай нам тої втіхи!

Сади прекрасні, роси – як вино.

Ворони п'ють надкльовані горіхи.

А що їм, чорним? Чорним все одно.

Ліна КОСТЕНКО

Звучала музыка и таяла душа, А чувства были смазаны, как краски, Мелодия плыла хрустально, не спеша, Цветочным вальсом из забытой сказки. Волшебной музыки чудесный эликсир, Проник своим звучаньем прямо в сердце, Прекрасной музыкою сотканный эфир Душе дал ощущения, как в детстве.

Стояла я і слухала весну, 

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

(Леся Українка)

Сніг падав безшелесно й рівно, 
Туманно танули вогні, 
І дальній дзвін стояв так дивно 
В незрозумілій тишині. 

Ми вдвох ішли й не говорили, 
Ти вся засніжена була, 
Сніжинки грали і зоріли 
Над смутком тихого чола. 

І люди млисто пропливали, 
Щезали й гасли, як у сні, — 
І ми ішли й мети не знали 
В вечірній сніжній тишині.
Максим Рильський

Теплої осені  вам друзі!!!!!!!!!

Ліна Костенко

Про мрії

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має.

Мелодія літа

Знов починається весна!... 

 Знов починаються дива... 

 То серед двору із-під снігу 

 Раптово визирне трава, 

 То раптом лагідні веснянки 

 Засіють щоки та носи, 

 Чи розщебечуться —

 Ще зранку! — 

Птахи на різні голоси! 

Оркестр Поля Моріа - Love story       Композитор Франсіс Ле 

Серед безлічі думок,

 В океані суму й щастя, 

Через терни до зірок, 

Дивна стежка простяглася. 

Хтось її мина зумисно,

 Хтось на неї й не ступа,

 Комусь іти було вже пізно,

 На півдорозі хтось зверта. 

Але боятися не треба, 

Твій шлях підкажуть почуття, 

Й душа злітатиме до неба, 

Бо назад немає вороття. 

Про цю стежину чули всі, 

Вона - не зрада, не провалля. 

Хай знає кожен в майбутті, 

Що ім'я її - КОХАННЯ!!!